Акценти компетентнісно орієнтованої методики навчання української мови в школі

Анотація

Автор стурбований фактом того, що сучасні школи ре­ально випускають не національномовних особистостей, яким властива мовна стійкість, які мають багатий досвід послуго­вування мовою, для яких мова є цінністю і засобом самореалі­зації, а маленьких «дивайсиків» з різними картами пам’яті і вмістом.

Незважаючи на очевидний поступ теорії питання, авто­ра не покидало відчуття, що практично щось важливе так і не враховане, адже компетентнісний механізм не вдається повноцінно запустити, оскільки орієнтованість на знаннєві показники гальмує його.

Певним виходом із ситуації, що склалася, автор уважає за необхідність саме під час вивчення шкільних предметів формувати громадянина, тож і демонструє роль української мови у вирішенні цього завдання.

Пропонує алгоритм дій з проблеми формування громадя­нина, який має бути повнокомплектним: знання сприяють формуванню вмінь, уміння стають поштовхом до мислен­ня, сприяють появі почуттів, на основі яких виникає став­лення, без якого немає особистості.

Якщо ставлення сформоване, учень/учениця у ситуації вибору почуває себе впевнено, її поведінка мотивована. Якщо ж людина не навчена мислити й аналізувати, якщо думка, рішення, вчинок не є продуктом її зусиль, операцій, тоді вона стає розумово лінивою, звикає споживати готову думку, яку формують для неї ЗМІ, політики, сусіди і навіть недоброзич­ливці.

Автор наголошує: світ більше не заохочує людей за во­лодіння знаннями – пошукові машини знають усе. Важливим результатом шкільної мовної освіти є сформований компе­тентний мовець.